Синь очей під шовковими віями,
Ніжний смуток відбивсь на лиці.
Я не піду гуляти з повіями
Хідниками чужих вулиців.
Не схилюсь в ресторані над слянкою,
Заливаючи біль у душі,
І вікна не завішу фіранкою,
Щоб тобі прочитати вірші.
Буде в серці гроза мов у кратері,
Та ні слова про це не скажу.
Над портретом любимої матері
Одинокий всю ніч просижу.
Нагадаю дитинства привітного
Неповторну далеку весну,
І під сяйвом проміння досвітнього
На хвилину засну.
