День неможливо дневі показати,
Що в муті лиш мутне він відбиває,
I правоти вдягає кожен шати,
I, замість себе, інших він гнуздає.
Тоді устам найліпше є мовчати,
А дух нехай крилиться у безкрає.
Не стане вчора днесь; але еони
То вниз ідуть, то зносяться на трони.
- Наступний вірш → Гете – Границі людства
- Попередній вірш → Гете – До моєї матері
(Оцінок ще немає)