Зібель
Нічого! Я вас помирю!
Фрош
Дамо вам похвалу, як буде до вподоби.
Та цур! Щоб не маленькі проби!
Тут треба, щоб суддею буть,
Добряче цівкою смикнуть.
Альтмаєр
Це гості з Рейна, річ видима.
Мефістофель
Добудьте десь свердла!
Брандер
А що свердлом робить?
Хіба в вас тут і кухви за дверима?
Альтмаєр
Он в шинкаря в кутку начиння все лежить.
Мефістофель
(бере свердла; до Фроша)
Яким же вас почастувати?
Фрош
А що, хіба у вас усякі є?
Мефістофель
Хай кожен те, що хоче, п’є.
Альтмаєр
(до Фроша)
Іч? Ти почав і губи вже лизати!
Фрош
Гаразд! Як вибирать — то рейнське вибираю:
Найкращі нам дари від батьківського краю.
Мефістофель
(просвердлюючи дірку в столі проти Фроша)
Ви воску принесіть, щоб затички ліпити.
Альтмаєр
Та це таке — дурних сліпити!
Мефістофель
(до Брандера)
А вам?
Брандер
Шампанського вина,
Щоб шумувало аж до дна!
Мефістофель провірчує дірки; хтось тим часом поналіплював із воску пробок і затикає дірки.
Брандер
Й чужого не цураймось, друзі, —
Буває, й там щось добре є.
Хоч німцю щирому не до душі французи,
Він їхні вина радо п’є.
Зібель
(коли Мефістофель підходить до нього)
Я кислого, признатись, не люблю,
Солодкого ж ніде не уникаю.
Мефістофель
Тоді я вам вточу токаю.
Альтмаєр
Ні, глуму я не потерплю!
Ану ж, погляньте прямо в очі!
Мефістофель
Про це й балакати не варт —
То був би надто смілий жарт.
Кажіть, до чого ви охочі?
Чим можу вас я пригостить?
Альтмаєр
Чим ваша хіть. Лиш не томіть!
Всі дірки попровірчувано й позатулювано.
Мефістофель (з химерними вихилясами)
Грона є на лозі,
Роги є на козі,
Вино — це сік, лоза — деревина,
З дерева стіл, в нім скриті вина.
В природу глибше заглядай.
Вір в чудо й чуда дожидай!
Виймайте затички і пийте!
Всі
(повиймали затички; кожному ллється в склянку замовлене вино)
О пречудовий водограй!
Мефістофель
Та цур, ні краплі не розлийте!
(П’ють по другій).
Всі
(співають)
Прелюдожерно гарно нам,
Мов всім на світі кабанам!
Мефістофель
Поглянь, народ на волю вирвавсь наче.
Фауст
Вони мені уже обридли всі.
Мефістофель
Стривай лиш, ще в усій красі
Побачиш їх нутро скотяче.
Зібель
(необережно якось п є; вино хлюпнуло додолу і взялося полум’ям)
Огонь! У пеклі я горю!
Мефістофель
(замовляє огонь)
Вгамуйся, приязна стихіє.
(До товариства).
Це тільки бризочка з чистилища вогню!
Зібель
Це що ж таке? Та як він сміє?
Та ми за цюю чортівню…
Фрош
Щоб ти такого більш не коїв!
Альтмаєр
А може, попросить на виступці панка?
Зібель
Чи бач, нахаба отака!
Яких ти фіглів тут наброїв?
Мефістофель
Заткнись, барило!
Зібель
Ах ти ж помело!
Так ти ще будеш нам грубити?!
Брандер
Ну, начувайся, будеш битий!
Альтмаєр
(відтикає пробку зі стола; в лице йому жбухає вогонь)
Горю! Горю!
Зібель
Це ж чародій!
Поза законом! Хлопці, бий!
Повихоплювали ножі і обступають Мефістофеля.
Мефістофель
(прибравши урочисто-таємничої постави)
Місце й час, схитнись,
Слово й вид, змінись,
Око й ум, змутнись.
Всі поставали остовпіло, витріщившись один на одного.
Альтмаєр
Та де ж це я? Чи не в раю?
Фрош
Сад-виноград, чи що?
Зібель
І я в лозі стою.
Брандер
У ярім листі ягід повно:
Буйні, круглисті — гроно в гроно…
(Хапає Зібеля за носа. Інші роблять те ж одне одному, попіднімавши ножі).
Мефістофель
(як і перше)
Спади з очей, мани полудо!
І знайте, як жартує біс!
(Щезає з Фаустом. Приятелі випускають одне одного).
Зібель
Це що ж?
Альтмаєр
Це ж як?
Фрош
То це твій ніс?
Брандер
А я схопив твого… От чудо!
Альтмаєр
Оце удар! Аж жах шибає мною!
Стільця сюди, бо на ногах не встою!
Фрош
Що трапилось — ніяк не розберем.
Зібель
А де ж той ланець? Ну, спіймаю,
То з рук не випущу живцем!
Альтмаєр
Я бачив сам — він сів на бочку скраю
І полетів з тим другим молодцем.
В ногах мов олово, здається…
(Обертаючись до столу).
А може, там вино ще ллється?
Зібель
Та це ж усе була мана!
Фрош
А я хіба не пив вина?
Брандер
А як же грона ті на вітті?
Альтмаєр
От і кажіть, що див нема на світі!
