Гори й доли на світанні
мерехтять, імлою криті,
і жаданого чекання
квітів келихи налиті.
Не вістуючи погоди,
піднебессям плинуть хмари,
вітер зірветься зі сходу,
розгодинить денні чари.
Дякуй тому, хто являє
образ величі й пишноти.
Скоро сонце світ осяє,
небокрай убравши в злото.
Переклад Василя Стуса
