Гожим ранком серед травня,
в поле вівці женучи,
що безжурне, що вже славне
йде дівча, співаючи:
Оля-ля, тра-ля-ля!
Дай разочок поцілую —
і віддам дві-три вівці —
каже хлопець. Та ж хитрує
і — бігом по толоці.
Оля-ля! Тра-ля-ля!
Другий каже: дав би стрічку.
Третій: серце б залишив.
Але й з них сміється чічка,
як з дурненьких баранів.
Оля-ля, тра-ля-ля!
Переклад Василя Стуса
