Хочеш враз мене лишити,
ще за мить — така близька?
Хмар громаддям оповита,
ти імлиста і хистка!
Певен — знаєш, як сумую,
тьмяна зірко з-за дібров,
що кохаєш — теж я чую,
але ж де моя любов?
Отже, вгору! Все світліє,
що за розкіш довкруги!
Серце стукає, німіє,
ніч — блаженства і жаги.
Переклад Василя Стуса
