Колись я в себе гостя мав,
його я радо призволяв,
бо до обіду саме всівся.
Той гість нажерся і напився.
І знову п’є, і знову їсть.
І що ж? Бере встає той гість —
і до сусіда, шанталавий,
пішов обговорити страви:
“Волів би юшку загострішу,
вино не вадило б старіше“.
А розірвало б тебе вщент!
Убийте пса! Це рецензент!
Переклад Василя Стуса
