Крадусь по дикій глушині,
ще й кріс наготував.
Солодкий образ твій мені
із темряви постав.
Ти йдеш по давній борозні,
де ми колись ішли.
О ніжна — згадуєш чи ні
про мене — хоч коли?
Хто так — світ-за-очі зайде,
10картаючи себе,
з досади місця не знайде,
що полишив тебе.
Для мене ти — ще дальша зір.
Ледь мрієш вдалині.
Зійшов на мене тихий мир
і бозна-що мені.
Переклад Василя Стуса
