Очі, раду мені дайте,
щось кажіть мені чудове,
і приємне і святкове
і так само запитайте.
І мене проймає віра:
за цією яснотою —
ніжне серце й правда щира —
все, що робиться й зі мною.
Раптом погляд перестріти
між тупими і сліпими,
що милуються й твоїми —
як достоту не радіти.
Але загадку таємну
я, звабляючись, вивчаю.
Хай же й погляд мій звабляє —
мавши загадку взаємну.
Переклад Василя Стуса
