Зважтесь і будьте готові останній ступінь подолати
цього шпиля, простягніть руку мені і відкрийте
вільний погляд на дальні гони природи. Дає нам
щедрі дарунки богиня, що клопотів жадних не знає,
як годувати дітей. Це їй, як матері смертній,
не подобає. Вона всі щонайвищі закони
означила подвійно, межі буття встановила,
давши помірні потреби і незміренні дарунки,
щедро покидані всюди дітям своїм на догоду,
щоб молодечих зусиль пошук тяжкий не забрав.
Хай без неї рояться, доходячи свого приділу.
Кожного звіру мета — бути собою. Природа
плодить у лоні своєму лиш досконалих дітей.
Кожний суглоб назначався згідно одвічних законів.
Щонайдивніший із них має таємну праформу.
Так пристосовано кожен рот, аби корм подавати —
той, що годиться для тіла. Хай він беззубий і кволий,
хай із могутніми іклами щелепи в нього — так само
мусить живити він інші органи тіла всякчас.
Кожна кінцівка тварин — хай там коротка чи довга —
їхнім потребам покірна, слухає їхніх бажань.
Так бо від матері має кожна дитина здоров’я,
кожен сотворений член тіла живого пильнує
служби своєї, повік дбає лише про життя,
і визначає постава спосіб життя для тварини.
Спосіб життя ж її владно тілу диктує будову.
Упорядкована добре, тіла структура слухняно
піддається єства зовнішнім чинникам завжди.
Замкнена в коло святе живої структури, міститься
сила найкращих створінь, схована в нутрощі вся.
Меж цих бог не заступить, їх і природа шанує.
Через обмеження тільки нам досконале приступне.
Але всередині дух, здається, в страшному борінні:
прагне прорвати цей круг, форми творити свавільно,
лиш починання його — то починання даремні.
То він прорветься до цих членів, то рветься до інших,
умогутнивши їх, гибіти мають натомість
інші члени, тягар цих переваг понадмірних
нівечить лагідність форм, грацію чистого руху.
Отже, як бачиш, в котрому створінні якісь переваги,
надто відмінні, спитай тут же: а де в неї брак
іншого чогось? Шукай, ніби дослідник уважний.
Так віднайдеш ти одразу ключ до всієї будови.
В світі немає тварини, що, маючи зуби на верхній
щелепі, уводночас щоб і рогата була.
Ось через що не змогла б вічна природа, скажімо,
роги надати левам, скільки б не збавила сил.
Речовини їй забракне, аби відростити всі зуби
(а поверх того ще й роги, панти зміцнити окістям).
Отже, втішайся з чудовної думки про владу і рямці,
волю і міру, закон, сваволю, рухливу структуру,
ваду і надмір. Священна муза все гармоніює
і научає тебе, магічно силуючи.
Жодного вищого смислу не засягне і мислитель,
жоден діяч і поет. Володар, що варт володіння,
зможе корони зажити, тільки збагнувши цей смисл.
Вище творіння природи, тішся, як чуєш спромогу
обмізкувати найвищий смисл природи, котра, ним
витворена, вознеслася. Тихо постій, озирнувши
шлях за собою, рівняй, досліджуй, прийнявши од музи
милу певність того, що все це ти бачиш не в снінні.
Переклад Василя Стуса
