Не мовчать поети. Всюди
їм кортить іти на люди
славу слухати свою.
До зізнань не вабить проза,
то й звіряємось sub rosa
музам в тихому гаю.
Помилки і пожадання,
всі набутки і страждання —
з квітів сплетений вінок.
Літні — юні і вродливі,
а невдахи — всі цнотливі,
пісні трапивши в рядок.
Переклад Василя Стуса
