Нехай поймає дух мені
Стихії творча сила,
аби на білім полотні
пером моїм водила.
Я весь тремчу, щось белькочу —
даремні перешкоди.
Таж обійму, коли відчув,
збагнув тебе, природо.
Бо так уже не раз було:
аби душа розкрилась —
і там, де й травки не росло,
враз джерело забилось.
Я дуже скучив по тобі,
мій милий, любий краю,
дзюрчать, не звідані журбі,
веселі водограї.
Ти сили додаєш мені
і душу покріпляєш,
і плюсклі ці труди і дні
на вічність обертаєш.
Переклад Василя Стуса
