Серце, що тобі, кохане,
ти неначе у вогні.
Це життя, нове й незнане,
не збагнути вже мені.
Щезло все, що ти любило,
що тебе коли смутило —
порив твій і спокій твій.
Ти неначе й сам не свій.
Ачи душу полонили
молодечі любі сни,
ачи добра, щедра мила
позирає з давнини.
Я б волів її забути,
щоб пірвати давні пута,
а вона мені в житті
заступила всі путі.
Всі стежки зачарувала
ця пустунка дорога,
щоб од неї не ступала
ні на крок моя нога.
В зачарованому колі
я корюсь дівочій волі.
Геть інакша стала путь.
О любове, дай дихнуть!
Переклад Василя Стуса
