Де пристрасть, там і мука! Хто притишить
цей біль душі, що стільки загубила!
Де ви, часи, для серця наймиліші?
І найдорожче вже тобі немиле.
Гнітиться дух, утрачені бажання,
де ж ти, мій світе щедрого кохання?
А д’горі лине музика. Достоту,
ця злагода гучання над тобою
прониже наскрізь всю людську істоту,
її пойнявши вічною красою.
Твоїх очей благословенні муки
приймають сльози за небесні згуки.
І раптом від душі відляже туга:
ти ще живий, ще серце в грудях б’ється,
що, музикою впившись, хай недуга,
а щиро дякує, гучить, сміється.
Тож хай повік святиться це чудове
подвійне щастя — музики й любові.
