Пані, що це ти шепочеш,
ледь ворушачи устами,
ніжно й мило так вино
п’ють маленькими ковтками.
Чи уста свої ти хочеш
злити з іншими водно?
— Дуже хочу цілуватись.
Глянь! У цій пітьмі страшливій
кожна гілка зацвітає,
виснуть зорі, мов живі,
поміж листям аж палає
жар карбункулів мінливий —
це ж тобі й не в голові.
— Дуже хочу цілуватись!
Знай, далекий твій коханий
теж набив собі оскому
у розлуці, мов біді,
скоро верне він додому,
і одразу по вінчанні
навтішаєтесь тоді.
— Дуже хочу цілуватись.
Переклад Василя Стуса
