Дні пожадані,
ось ви і знов:
сонце весняне,
гомін дібров.
І швидкоплинні
води шумлять.
Що це — долини?
Луки ряхтять?
Свіжістю віє
з синіх небес,
став золотіє
рибою весь.
Гамір пернатих
криє весь гай.
Ну-бо, співати,
пісне, лунай.
Взгір’я квітують
цвітом рясним,
бджоли ласують
медом густим.
Трепет струмує
хвилі тепла,
серце чарує
сонна імла.
Стануть злітатись
зграї вітрів,
щоб заховатись
між чагарів.
Вітер на груди
ніжно беру.
Музи, вже буде:
з щастя умру.
Що це зі мною
сталось тепер?
Вабить любов’ю
краща з сестер.
