Порох є речовиною,
котру вміло подолаєш,
от лиш піснею, Гафізе,
ти кохану привітаєш.
Порох на її порозі
ще дорожчий, аніж килим,
де улюбленцям Махмуда
грають квіти сяйвом білим.
Хмара куряви грайлива
від її летить веранди,
повів мускусу для тебе
запашніший від троянди.
Адже порох цей віддавна
вміла північ гамувати,
добре, хоч палючий південь
дав мені його назнати.
Вже звіддавна мила брама
все тримає в німуванні.
Донеси ж до мене, зливо,
двору пахощі духмяні.
Рокіт грому, блискіт неба,
дощ, що грає веселково,
дикий вітер, дикий порох
до землі приб’є раптово.
Піде в ріст усе живуще
як струмки понабухають,
рунню, пахощами, квітом
всі околиці заграють.
Переклад Василя Стуса
