Про тебе згадую, ледь сонце красне
встає з-за плес,
про тебе згадую, ледь місяць ясний
засяє із небес.
Ти видишся мені, ледь закуріє
далекий шлях,
коли нічного блукача окриє
непевний страх.
Ти чуєшся мені в глухому шумі,
як хвиля надбіжить,
і наслухає гай мої самотні стуми,
як все одгомонить.
З тобою завше я. Хай бозна-де од тебе —
та ти мені близький.
Сідає сонце вже, і зірка сяє з неба,
прилинь, коханий мій.
Переклад Василя Стуса
