Щоб фантазій доконати,
самоті себе віддай,
а щоб слави заживати —
межи люди поспішай.
Тільки в людському загалі
ти свою спізнаєш путь.
Справи, в давні дні посталі,
зможеш тільки там збагнуть.
Образи, чернетки, думи,
їхні межі і зв’язок
проясніють в люднім шумі —
бритву править оселок.
Добре втяв, розумно вивів,
форми гарної додав,
здавна хист митця вщасливив
і майстерно обійняв.
З многоформності природу
бог лиш виявить зумів;
і митець — святого роду:
тче прекрасне з почуттів.
В цьому правди смисл високий:
зробить істину краса,
вишня ясність оболоку
так клечає небеса.
В час, коли поету втішна
рима на папір спішить,
хай життя троянда пишна
на бюрку, мов жар, горить.
Стиглі овочі осінні,
наче сестри — доокіл,
вся троянда — у тремтінні
од життя таємних сил.
З сотні тисяч форм промийся,
пречудова віща длань,
людським образом упийся,
коло господа постань.
Інструмент, коли б лиш знадив,
вас покличе, мов братів.
І жертовні колонади
заспівають з олтарів.
Переклад Василя Стуса
