Гете – Скільки тих джерел: Вірш

Скільки тих джерел, що мають
справжню пісню поживляти?
І профани її знають,
і майстрам не гріх співати.

Над усе співай кохання —
то найліпше повідання.
Де любовне струмування,
найдорожче й слів згучання.

Розбуди гучання в шклянці,
хай іскрить рубін напою,
бо питущі і коханці
приймуть цей вінок з любов’ю.

Брязкіт зброї теж придасться,
щоб сурма військова грала,
щоб яса, мов спалах щастя,
нас до бога подвигала.

Хай поет обов’язково
з люттю доторкнеться злого,
щоб оберегти чудове
од нестерпного й гидкого.

Як чотири ці поради
допильнуєш шанобливо,
знай, Гафізе, будуть раді
всі народи з твого співу.

Переклад Василя Стуса

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Гете – Скільки тих джерел":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Гете – Скільки тих джерел: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.