Тож старий чаклун подався
у далеку путь-дорогу.
Де той дух поневірявся,
я повісти маю змогу.
Все, що він учворив,
добре я пізнав,
бо чаклунський порив
і мене опав.
Вир вирує,
і потоки
на всі боки
рвійно рвуться.
Кожен шлях собі торує,
та в затоні всі зіллються.
Тож гайда, мітло трухнява,
прихопивши рам’я вбоге.
Я володар твій по праву,
отже, знай мої вимоги:
прихопи з собою
глечик для води,
ноги з головою
і мерщій іди.
Вир вирує,
і потоки
на всі боки
рвійно рвуться.
Кожен шлях собі торує,
та в затоні всі зіллються.
Ба, до берега угнався,
а по хвилі — й на струмінні
поки й зливою проллявся
в кругойдучому ярінні.
Знов реве над тьмою,
стомлена усмерть,
сповнилась водою
кожна чаша вщерть.
Годі! Годі!
Твого шалу
непомалу
ми впилися.
Стільки тої злої шкоди —
що слова і не знайшлися.
Переклад Василя Стуса
