Ти, небесних гідна шат,
горе і журбу знімаєш,
хай нещасніша стократ —
устократ і покріпляєш.
Страх — стомився я ходою,
щастя прагнучи й біди.
Супокою,
прошу — в душу увійди!
Переклад Василя Стуса
- Наступний вірш → Гете – Крадусь по дикій глушині
- Попередній вірш → Гете – Коли б тебе, люба Лілі
(Оцінок ще немає)