У тисячі подобах заховайся —
щонаймиліша, я знайду тебе.
Серпанком чарівниці покривайся —
щонайживіша, я знайду тебе.
По станові, що кипарисом гнеться,
щонайгінкіша, розпізнаю вмить.
По хвилі вод, що жебонить-сміється,
щонайпестливіша, пізнаю вмить.
Де водограй у сонячнім промінні,
щонайграйливіша, пізнаю вмить.
Як завше мінять форму хмари сині,
щонаймінливіша, пізнаю вмить.
Ряхтять квітчасті ряснобарвні луки,
найряснобарвніша, пізнаю вмить.
Чи пнеться вгору плющ тисячорукий,
найобіймущіша, пізнаю вмить.
Ледь понад горами зоря займеться,
віншую, найвідрадніша, тебе.
Чи наді мною небо розімкнеться,
щонайсердечніша, люблю тебе.
Всього, що взнав я серцем і чуттями,
щонайнаставнице, навчила ти.
Зову стома гучними іменами —
Аллаха, та наймення кожне — ти.
Переклад Василя Стуса
