Всяк радо прагне загубитись,
щоб до безмежжя долучитись
без надміру — все піде в лад!
Бо ні бажання, ні воління,
ні обов’язків, ні служіння —
лиш насолода самозрад.
Пройми, душе світів, серця нам —
на прю із духом світу станем,
на цей щонайсвятіший бій.
Хай добрі духи нами владять,
майстерно, з успіхом провадять
туди, де наш творець святий.
Щоб створене перетворити,
не дати клякнути і скніти —
май діло, вічне і живе!
І те, чого нема, — постане
на землю, в сяєво багряне.
Життя бо всіх до себе зве.
Все має рухатись, творитись,
набравши образу, мінитись.
Мить — то уявний супокій.
Рух вічності усе проймає,
а що у твердь себе ховає —
на прах обернеться гнилий.
Переклад Василя Стуса
