Як незбагненне це для нас,
що вічна ткаля тче всякчас.
Там тисячі ниток, мов тінь,
спішать за човником рухливим,
сплітаючись якимось дивом —
у тисячі міцних сплетінь.
Не жебрала і не благала —
за ткалю вічність поснувала
і виткала, щоб вічний бог
погнав по кроснах свій уток.
Переклад Василя Стуса
