Гомін, гомін по діброві: Вірш

Гомін, гомін по діброві,
Туман поле покриває,
Мати сина виряджає:
«Іди, синку, пріч од мене,
Нехай тебе турки уб’ють,
Нехай тебе огні спалять,
Нехай тебе звірі з’їдять,
Нехай тебе води втоплять».

«Мене, мати, турки знають,
Вони мене не займають,
Вони мені коня дадуть;
Мене, мати, огні знають, —
Як я іду — потухають;
Мене, мати, звірі знають, —
Як я іду — утікають;
Мене, мати, води знають, —
Як я іду — то втихають».

Гомін, гомін по діброві,
Туман поле покриває,
Мати сина завертає:
«Вернись, синку, додомоньку,
Змию, зчешу головоньку
Та постелю постеленьку».

«Змиють, мати, дрібні дощі,
А розчешуть густі терни;
В чистім полі травиченька —
То тож моя й постіленька».

Інший варіант пісні

Гомін, гомін, гомін по діброві,
Туман поле покриває,
Гей, туман поле, поле покриває,
Мати сина проганяє.

– Іди, синку, іди пріч од мене,
Нехай тебе орда візьме!
– Гей, мене, мамо, мене орда знає,
В чистім полі обминає.

– Іди, сину, іди пріч од мене,
Нехай тебе турчин візьме!
– Гей, мене, мамо, мене турчин знає,
Сріблом, златом наділяє.

– Іди, синку, іди пріч од мене,
Нехай тебе ляхи візьмуть!
– Гей, мене, мамо, мене й ляхи знають,
Пивом, медом напувають.

– Іди, синку, іди пріч од мене,
Нехай тебе москаль візьме!
– Гей, мене, мамо, мене москаль знає,
Жить під себе підбиває.

– Вернись, вернись, сину, додомоньку,
Змию тобі голівоньку!
– Гей, мені, мамо, мені змиють дощі,
А розчешуть густі терна.
– Гей, мені, мамо, мені змиють дощі,
А розвіють буйні вітри.