Горілочку п’ю, п’ю: Вірш

Горілочку п’ю, п’ю, бо я її люблю,
А хто ж буде її пити ой як же ж я й умру!

Ой як же ж я й умру – поховайте в лісі,
Наді мною молодим горілку повісьте!

Як я пробужуся – горілки нап’юся,
Та я в своїй домовині та й розвеселюся!

На здоров’я того, що горілка його!
Не за того, що купив, а за того, що віпив!

А в тій чарці на денці завелися цвіркунці,
Треба віпіть до денця щоб вігнати цвіркунця!

Горілочка добра, ой їй богу добра!
Як би мене попросили, я би віпив до дна!

Я би випив вихилив би, сам би себе похвалив би,
Що я панського роду, п’ю горілочку як воду,

Що я такий розум маю, що по повній віпіваю!
Ром, ром, ром, перегорни чарочку догори дном!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Горілочку п’ю, п’ю":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Горілочку п’ю, п’ю: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.