В горах грім гуде,
Хоч зима іде,
Землю зорали гармати,
Іде луна, дрожить земля,
Дрожать зранені Карпати.
Хто живий, вставай
Боронити край,
Вкраїну огнем і мечами,
Не буде тобі сумно в боротьбі.
Між січовими стрільцями.
А хто там іде?
І вперед іде.
Дивлюся — це наші дівчата,
Личка, як мак, кругом козак,
Душа стрілецька завзята.
Не цілуйте їх, на війні це — гріх,
А лиш обкладіть їх вінцями,
Слава тим борцям,
Славним козачкам,
Що з січовими стрільцями.
- Наступний вірш → Вон, хлопці
- Попередній вірш → Любомир Яким – Ой, смереко
(Оцінок ще немає)