Зупинився відпочити
Біля річки наш загін*.
Розвели багаття діти.
Кошоварить став Мартин.
Казанець узяв за вухо
І пішов він бережком.
Ось один і другий кухоль
Зачерпнув води з піском.
Неперебране, немите
В воду висипав пшоно:
— На легкім вогні, накрите,
Упріває хай воно!
От і каша вже готова,
Розварилася як слід.
— Де ложки? — гукає Вова.-
Роздавай, Мартин, обід!
— Що? Подобається кашка?
— Та нічого… Хай їй грець:
В мене в ложці черепашка!
— А у мене — камінець!
А Оленка хитро каже:
— Не зважай, Мартин, на це:
Не один пісок у каші —
Попадається й пшонце!
