Хто не зна моєї ляльки?
В мене лялька, мов жива:
Як візьму її на руки —
Оченята відкрива.
Хоч у неї сліз немає,
Плаче донечка моя:
«Мамо, мамо»,— вимовляє,
Ну, а мама в неї — я.
Я нове їй плаття зшила,
Квіти вишила на нім,—
Бо не можна ж до бабусі
Йти у гості у старім!
