Він на зборах все мовчав,
Балакучий Вова,
Наче в рот води набрав —
Не сказав ні слова.
А додому він попав,—
Як переродився:
І руками замахав,
І розгарячився.
І доводить палко став
Він своїй бабусі,
Що на зборах все, мовляв,
Йшло не в тому дусі.
А бабуся, як на зло,
Слухала й мовчала —
Мов до того, що було,
Їй і діла мало.
Потім десь пішла вона —
Слухати втомилась.
У кімнаті лиш одна
Киця залишилась.
Увірвався їй терпець,
І сказала киця:
— Молодець проти овець —
Дома кокошиться!
