Ось послухайте, будь ласка,—
Ми про себе склали казку,
Як літали в космос — я
І мала сестра моя,
Як татусь купив чудову
Нам ракету іграшкову,
Я сідаю за кермо:
Ми на Місяць летимо!
Все за вікнами незвичне:
Простір стелиться космічний,
Оглядаєм крізь шибки
Небо, сонце і зірки.
Вже земля така маленька —
Голубенька-голубенька,
Аж не віриться мені:
Ніби м’ячик вдалині!
А в кабіні, а в кабіні
Не усидиш на сидінні:
В різні боки нас несе,-
Невагоме стало все!
Пливемо ми і літаєм,
Головою вниз шугаєм.
Хочеш взяти річ якусь,
А вона тіка чомусь!..
Ми на Місяць прилетіли,
На зручній площадці сіли,
І скафандри одягли,
І у подорож пішли,
Всюди кратери та гори,
Кам’яне, безмовне море,
Я нагнувся, а в руці —
Пил та дивні камінці.
Як незвично нам ходити:
Так і хочеться злетіти!..
Тут, на Місяці, в шість раз
Легше бігать, ніж у нас.
Тож сестричка так стрибала,
Що спіткнулась і упала,
І шугнула в глибину,
У провалину страшну.
Обняла мене тривога,—
Я мерщій на допомогу:
Врятувать її хотів,
Та і сам туди влетів
Ой! — сестричка закричала —
Ой, рятуйте,! Ми пропали!..
Раптом чуємо: — Спішу!
Зараз вам допоможу!
Тут уже і я злякався.
Звідки голос цей узявся?..
Бачим: довга і цупка
Простяглась до нас рука.
Ми за неї ухопились —
На поверхні опинились.
Перед нами вирина
Диво-диво-дивина:
Довгоруке, крутобоке,
Має вуса і два ока,
І колеса замість ніг,—
Налічив я вісім їх!
А воно на нас як гляне,
Як гукне: — Привіт, земляни!
Познайомитись нам слід:
Я — земний місяцехід*!
Гляньте, як припав я пилом,-
Не сидів я тут без діла:
Я по Місяцю ходив
І багато бачив див!
Як я скучив за своєю
За квітучою землею*! —
Тож, як будете летіть,
І мене ви заберіть!.,
— Візьмем! Візьмем, самоходе!
Ти ж трудився для народу,
Добре тут попрацював,—
Ти і нас порятував!..
Я беруся за кермо:
— Ми на Землю летимо!
Приземлились! Приземлились!..
Тільки казка не скінчилась:
Полетіти ще й на Марс
Ми запрошуємо вас!
