Гриць копилить губу,
Пне угору ніс:
— На вершечок дуба
Вчора я заліз!
— Як же це зідрався
На вершечок ти?
Як не побоявся,
Грицю, висоти?
— А чого б угору
Я здиратись мав?
Дуб же серед двору
Спиляний лежав!
- Наступний вірш → Грицько Бойко – Вже й рукава засукав
- Попередній вірш → Грицько Бойко – Віслюк
(Оцінок ще немає)