Пита бабуся у онуки:
— Чи ти помила добре руки?
— Аякже,— Милочка в одвіт,—
Помила з милом, так як слід.
— А де? — бабуся знов питає.—
Води ж у хаті в нас немає.
— Немає? — здивувалась Мила.—
А я не знала і… помила.
- Наступний вірш → Євген Бандуренко – Догадлива Соня
- Попередній вірш → Грицько Бойко – Консультант
(Оцінок ще немає)