Це Андрійко-
Неумійко.
Ну й хлопчина! Ну й мастак!
В школі, вдома —
Скрізь у всьому
Завжди в нього все не так.
Починає,
Поспішає,
А виходить на одне:
Наш Андрійко-
Неумійко —
Що не візьме — те не втне.
В зошит білий
Ляпка сіла.
Що робить йому тепер?
Став завзято
Витирати —
Дірку в зошиті протер.
Став він хату
Підмітати —
Та ще дужче насмітив.
Взявся, діти,
Посуд мити —
Склянку з блюдечком розбив.
Десь поділись,
Загубились
Гудзики на комірці,
Став ладнати,
Пришивати —
Зшив з сорочкою штанці!
У Андрійка-
Неумійка
Молоток є і гвіздки.
Він до діла Взявся сміло —
Бац!.. На пальцях — синяки.
Став санчата
Фарбувати,
Фарбу й щіточку приніс —
Сині в нього
Руки й ноги,
Навіть вуха, навіть ніс.
Він картинку
Із «Барвінка»
Для газети вирізав.
— Ой, загине
Скатертина! —
Братик плачучи сказав.
От Андрійко-
Неумійко
Клеїть змія-летунця.
Клеїть змія —
Не уміє,
Сам прилип він до стільця.
Взяв лопату
І копати
Він круг яблуньки почав. —
Ой Андрійку-
Неумійку,
Ти ж коріння порубав!
На ялицю
Шпаківницю
Він повісити поліз,
Та злякався
І зірвався,—
На ялиці сам повис.
Вудку взяв вій,
Розмотав він…
Комарі гудуть: зу-зу!
Наш Андрійко-
Неумійко
На гачок спіймав… козу!
Ось Андрійко-
Неумійко
Юшку з риби став варить
Вкинув зілля,
Рибку з сіллю,
А води… забув налить.
І дівчата,
І хлоп’ята
По гриби пішли у ліс.
Наш Андрійко-
Неумійко
Заблудив між трьох беріз!
Із Андрійка-
Неумійка,
Прикладу ви не беріть,
Бо Андрійку-
Неумійку
Трудно буде в світі жить!
