В класі в нас
Є Панас,—
Маєм з ним мороку:
Без шпаргалки-виручалки
Він не ступить кроку.
Він без «НЕ»
Не дихне,—
Тільки й чуть від нього:
“Я НЕ знаю, я НЕ вмію,
Я НЕ чув такого”.
От якраз
Наш Панас
Знову біля дошки,—
Та домашнього завдання
Він не зна нітрошки.
Він стоїть
І мовчить,—
Сум в очах у нього…
Та шпаргалка-виручалка
Ось летить під ноги.
Озирнувсь
І нагнувсь,
Вчитель не побачив.
Та шпаргалку прочитавши,
Він ледь-ледь не плаче.
Бо написано
В ній
Так було Панасу:
«Не надійся на шпаргалку!»
Це від всього класу.
