Коли прийшов зі школи внук,
Дідусь щоденник взяв до рук:
— За віщо двійку ти схопив?
— За те, що швидко відповів…
— За те, що швидко? — гримнув дід.
За це ж п’ятірки ставить слід!
— Та що ви, діду, кричите?
Сказав я швидко, та не те…
- Наступний вірш → Петро Сорока – Серед літа випав сніг
- Попередній вірш → Григорій Грайко – Горобці про літо мріють
(Оцінок ще немає)