Погляньте, малята, на цей сірничок:
Червона голівка, жовтенький бочок.
На вигляд — звичайний: тонкий i малий.
Буває він добрий, буває i злий.
Biн може зігріти, зварити обід,
Biн плавить метал i розтоплює лід;
А може і ліс велетенський спалити,
Майно, i будинок, i все спопелити.
Малята, ви будьте з вогнем обережні
І вивчіть всі правила протипожежні!
* * *
Щоб взимку не мерзли малі кошенята ,
Дряпко змайстрував собі грубку для хати.
А Мурочка – киця, дружина Дрянка,
Для діток своїх принесла молока .
Поклала у грубку вугілля , дровець –
Нехай закипа з молоком казанець!
Біда! Відчинились у грубці дверцяца:
Вогонь на підлозі, в диму вся кімната,
Уже килимок біля трубки горить…
Водою вдалося вогонь загасить.
Прибігли сусіди: – Ще доки не пізно,
Дрянко, поклади тут доріжку залізну.
І Мурочці слід пам’ятати урок:
Негайно із кухні забрать килимок!
* * *
Чудово улітку побуть біля річки!
Ведмідь із сім’єю прийшов до водички.
Топтайло й синки наживили вудки:
Ловіться, маленькі й великі линки!
Вже риби спіймали рибалки чимало.
Стара ведмедиця багаття розклала.
І дума про себе: « Скоріше піду
І хмизу сухого у лісі знайду…»
Та доки до лісу дійшла ведмедиця,
Вогонь розгорівся, побіг, по травиці.
Йому на путі вітерець повіва:
Горить на узліссі присохла трава.
Уже поблизу і кущі загорілись…
Рибалки – ведмеді в тривозі схопились,
Вогонь погасили водою, піском,
Усі натомились і сіли рядком.
Для них це наука. І ви пам’ятайте:
Розклавши багаття – кругом обкопайте.
* * *
Як лагідно сонце сія в високості!
Лисичка до лева зібралась у гості.
Вона біля шафи крутилася радо:
Свої розглядала багаті наряди.
Ось вибрала сукню найкращу для себе:
Хороша, та тільки погладити треба.
Ввімкнула утюг, а як гладити стала,
сусідка – сорока якраз завітала.
Про се і про те, бач, сорока тріщить.
Лисичка все слуха, а сукня – горить.
Ой , що я накоїла! Як мені гірко!
На сукні новенькій з’явилася дірка
Лисичко-сестричко, ти друзів стріча,
Але при розмовах – ютюг вимикай!
* * *
Поставивши чайник на плитку, завзято
Вогонь запалили малі поросята.
Самі ж веселенькі гайнули гуляти:
м’яча у дворі узялися ганяти!
Коли наганялись, згадали про чай:
Вже, мабуть, готовий! Іди – вимикай !
А чайник тим часом кипів та кипів,
Всю плитку забризкав, бурчав і шипів.
Вогонь загасив він, і в кухні відразу
Почулось свистіння горючого газу.
Прийшло поросятко, тернуло сірник:
Враз – вибух страшенний і жалібний крик,
Це сталась біда: поросятка малого
В лікарню забрала «Швидка допомога».
Щоб лиха такого із газом не знати,
увімкнену плитку не слід залишати!
* * *
Ось білка білчатам горіхи збира.
В душі залишилась лише дітвора.
Білчата міркують: «Горіхи смачні,
Коли б ще посмажити їх на вогні!»
Знайшли сірники пустотливі білчата
І вогнище стали в дуплі розкладати.
Трухляве дупло спалахнуло умить,
Та добре, що близько знайшлися тоді
Пожежники смілі, бобри молоді.
Всі дружно вони за роботу взялися,
Пожежу мерщій погасили у лісі.
Врятовані вчасно малі білченята,
Та в них ні горіхів, ні теплої хати.
А білка навчає своїх малюків,
Щоб брати не сміли вони сірників.
* * *
Щоб тепло було восени і зимою,
Хлівець збудували цапок із козою.
– Хороша будова – промовив сусід.
Та треба зробити вам громовідвід.
– Навіщо? Такого не бачив я зроду.
Прожити я зможу без громовідводу!
А літом якраз прокотилась гроза,
В хлівець поховались цапок і коза.
Та треба ж біді отакій приключиться:
влетіла у їхній хлівець блискавиця.
Вона спопелила усе нанівець:
Пропали цапок, і коза, і хлівець.
І ви пам’ятайте, що громовідвід
На кожному дахові ставити слід.
* * *
До дзеркала мавпа підходить вдесяте:
– Чи сукня в порядку? Пальто не зім’яте?
Взяла ридикюля і двері замкнула,
А світло тоді погасити забула.
В кіно поспішає вона по дорозі.
Аж чує: – Пожежа!..- гукають на розі,
А мавпа байдужа не знає в ту мить,
Що то електрична проводка горить.
І полум’я в вікнах зловісно розквітло
В кімнаті, де мавпа залишила світло.
Пожежна машина по вулиці мчить,
Вона поспішає вогонь погасить.
Щоб нам на пожежі з плачем не стояти,
Ми прикладу з мавпи не будемо брати!
* * *
Всім весело свято зимове стрічати!
Ось біля ялинки зібрались зайчата.
Їм іграшок мама купила немало, –
Багато й самі малюки змайстрували.
Ялинка в убранні! Та радісні діти
схотіли бенгальські вогні запалити.
I тільки вогні запалила зайчиха,
Як скоїлось в хаті небачене лихо:
Горять на ялинці прикраси і вата,
Тріщать гілочки і вищать зайченята.
І доки в пожежну зайчиха дзвонила,
дотла новорічна ялинка згоріла.
Тож треба усім пам’ятати завжди:
призводять бенгальські вогні до біди!
Малята, ви будьте з вогнем обережні
І вивчіть всі правила протипожежні!
