Григорій Чубай: Вірші

Григорій Чубай (1949 – 1982) – український поет, що походив з родини членів УПА. Через це зі шкільного віку і до останнього подиху перебував під пильним наглядом КДБ. З класичної освіти мав лише шкільну – до вишів дорога «неблагонадійному» юнакові була закрита, він все життя виконував важку й некваліфіковану роботу, а також писав вірші. Незадовго до смерті за порадою друзів він склав іспити у Московський літінститут, проте помер, не закінчивши його.

Творчість Григорія Чубая не вирізняється оптимізмом – досить часто у його віршах зустрічаються образи цвинтаря, труни, занепаду. Водночас він пише надзвичайно чуттєву інтимну лірику.

Автор експериментує з формою, ігнорує подекуди розділові знаки, використовує незвичайні метафори, для його віршів характерні порівняння, повтори, авторські новотвори, релігійні мотиви і біблійні образи.

Його твори можуть бути інтимними чи соціальними, проте у них зазвичай присутня філософська складова – автор яскраво демонструє плин часу і його вплив на людей.

Не вся поезія Григорія Чубая дійшла до читачів – значну кількість віршів зацькований владою поет спалив. Проте його талант відродився у його синові – поетові й пісняру Тарасові Чубаю.