Не спиняйте її
Бо вона пам’ятає про цвинтар
І про жито високе вона пам’ятає
Вона засвічує місяць собою
І губами засвічує звуки
Над колискою вашою
Бачу її з плачем
Над домовиною вашою
Бачу її зі сміхом
Лишень тоді
Коли ви засинаєте
Вона від усіх вас щасливіша
На вологім піску танцює
І сьогодні вона відходить від вас танцюючи
І не каже вам прощавайте
- Наступний вірш → Григорій Чубай – Плач Єремії
- Попередній вірш → Григорій Чубай – Сніг
(Оцінок ще немає)