Григорій Чупринка – Білий гарт: Вірш

Свище полум’я з горнила,
Грають іскри навкруги…
— Все розбила, розлюбила
Без сердешної нудьги.

Б’ється в грудях буйна сила
Суше сталь мою сльозу…
— Все розбила, розлюбила.
Бахну! Трахну! Рознесу!

Рветься полум’я з горнила,
Сам я в полум’ї горю.
— Все розбила, розлюбила.
Бахну! Трахну! Розорю!

Бризки золота розкину
З гнівом, кров’ю і плачем.
Бахну, трахну й сам загину,
Мов під молотом-мечем.

Чорний дим летить з горнила,
Б’ється, гнеться в іскрах сталь.
— Все розбила, розлюбила.
Бахну! Трахну! — всіх не жаль.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Григорій Чупринка – Білий гарт":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Григорій Чупринка – Білий гарт: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.