Григорій Чупринка – Буря (Б’ються хвилі білогриві): Вірш

Б’ються хвилі білогриві,
Ходять грізно валуни,
В піні, в гніві, в дужім зливі
Розбігаються, лютують,
Сили збуджені дратують
Буйним подихом весни.

Плещуть хвилі вгору, вгору,
Гори, ями на воді.
Свище буря! Од напору
Загорілись, затремтіли,
Палом гніву закипіли
Вільні сили молоді.

Стогнуть чайки білогруді,
Крик розносять кулики.
Десь розгнівався в зануді
Довгожданий, незабутий,
Льодом, холодом закутий
Геній творчості палкий.

Дужче буря! Рев шалений!
Бір край річки затремтів…
Хтось величністю натхнений
В грудях страдницьких зболілих
В дужих звуках, в творчих силах
Грізний викликав мотив.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Григорій Чупринка – Буря (Б’ються хвилі білогриві)":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Григорій Чупринка – Буря (Б’ються хвилі білогриві): найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.