Чоловіче! Хоч би жмінька
Щастя раз тобі упала.
Лиха ж, хай йому ковінька,
Й без прохання єсть чимало!
Та щоб щастя не такого,
Як бажають кволі люди,
А жагучого, палкого,
Щоб наповнило нам груди!
Гей, хоч мить, одну хвилину
Та пожить би, як захочеш,
А не так — наполовину,
Наче ждеш чого і сочиш!..
