Не продасться справжня ліра,
Повна гніву, повна сліз!..
Не твори собі кумира —
Мій улюблений девіз.
Я люблю натхненні звуки,
Я люблю святу красу,
Так до вас, ворожі дуки,
Я душі не понесу!
Я люблю свої страждання
І страждання тих людей,
Що тримають до сконання
Прапор страдницьких ідей.
Братом світла, братом сонця
Я зроблюся хоч на мить,—
В небі ж брязканням червонця
Блиску сонця не купить!
Сяйво, світло — скільки зору —
Все моє, моє й моє.
До блакитного простору
Дух мій гімни подає!
Дзвонить, стогне, плаче ліра.
Я іду за Рубікон.
Не твори собі кумира —
Мій улюблений закон!..