Як полину, як полину
Я за вічну світлу грань,
Ти прийди хоч на хвилину
І на труп мій тихо глянь.
Очі, темрявою вкриті,
Не покажуть більше сліз,
Вії, вінчиком обвиті,
Будуть спущені униз.
На щоках моїх безкровних
Все ж кривавий буде слід —
То рубіни сліз любовних,
Що обмиють смертний вид.
Глянь на труп мій без докору,
Сліз палких не проливай,
Піднімись за мною вгору
Льотом мрій в надземний край.
Там в небесних світлих шатах
Будуть душі ті святі,
Що в житті між дум крилатих
Біль ховали в самоті.
Глянь на труп мій без страждання,
Щоб зустрів тебе я знов,
Заховай ти в час прощання
Сльози; муки і любов.
Нахились до мене, мила,
Поцілуй в уста бліді…
Цілувать в житті уміла…
Поцілуєш… і тоді.
