Ти, поете, з давніх пір
Сам собою тільки втішний,
Бо з тобою цілий мир,
Мир майбутній і колишній…
В сяйві сонця, в сяйві зір
Єсть до тебе промінь пишний!
Як то можна? Ти — один?!
Ти живеш в довічних дивах,
Як природи щирий син,
І в приливах, і одливах…
І гудеш, як дивний дзвін,
Про природу в ніжних співах.
Ти співаєш небесам
Гімни в тонах стоголосих
І блищиш, як небо, сам
І в морях, і в дрібних росах…
