(Коханій Жидівці)
В димках раннього туману,
Як поблідла ночі мла,
На долині Іордану
Пишна квітка розцвіла.
До божественної вроди
Придивлялись навкруги
Іорданські сині води
І квітчасті береги.
Коли ж діти Палестини
В край далекий перейшли —
На північнії долини
Ніжну квітку однесли.
Знов між лілій білосніжних
Тая квітка розцвіла,
Та забути вітрів ніжних
На чужині не змогла.
— Ой, нащо ж вони пестили
Квітку подихом весни
І зрадливо одпустили
В край холодний, навісний?
