Стій! Підніми свої очі засмучені
І на хресті прочитай:
«Тут упокоїлись кості намучені…
Серце розбитеє вкрай.
Тихо так, тихо… Не шлю я анатеми
Тим, хто пролив мою кров,—
Всі мої мертві, скривавлені атоми
Тут освятила любов».
- Наступний вірш → Григорій Чупринка – Осінь
- Попередній вірш → Григорій Чупринка – Косовиця
(Оцінок ще немає)