Будуть духи крильми віять,
Віять, віять і зникать,
Буду думать, буду мріять,
Чари щастя викликать,
Дивну постать, миле личко…
О, скоріше, нічко, нічко,
Покривай весь мир плащем,
Щоб горіли в небі зорі,
Щоб летіли метеори
Огнеріжучим дощем.
Вся в тонких, палких уявах,
Я до ліжка припаду,
В світлих образах яскравих,
В поетичному чаду
Вся розтану, вся зомлію,
Серце чарами обвію,
В сон життя перетворю
І примарами кохання
Розрішу палкі питання,
Вся спалахну і згорю…
Свято серця, свято тіла
Не оддам я для ганьби.
Як би довго не тремтіла
Буйним палом боротьби.
Не при світлі, не в турботі,
В снах, в уявах та в дрімоті
Виллю пал я із грудей,
А назустріч сонцю й ранку
Вийду млявою з устанку
До живих… нудних людей.
