Трошки далі, далі, мила,
З мене б’є огонь душевний —
Ти попалиш ніжні крила,
Як метелик одноденний.
Як ефірнеє створіння,
Ти не витримаєш палу,
І душевного горіння,
І шукання ідеалу.
Пал огненний в’ється, свище,
Не торкайся ж ти до мене,
Бо зведе на попелище
Душу полум’я шалене.
Не наближуйсь до горнила,
До душевного вулкану,
Далі, далі, далі, мила,
Од мого страшного стану!
